ПОЛТАВСЬКА ПТАХОФАБРИКА
Полтавська птахофабрика (а нині ЗАТ "Полтавська птахофабрика") веде початок з 1956 року, а до цього був Полтавський птахокомбінат, на якому було 14 тисяч курей, який за рік видавав 4 млн. яєць. ( для порівняння сьогодні ЗАТ "Полтавська птахофабрика" виробляє 179 млн. яєць на рік). У 1967 році був побудований відділок біля села Стасі. Це був відділок № 2, де розмістилися курники з курми-несучками. Відділок № 3 - тодішний радгосп "Стасівський". У 1985 році побудували спеціальний відділок птахофабрики по виробництві яєць в районі Побиванки з новим інкубатором, де розмістилися кури-несучки (кури, яким більше 150 днів, які починають нести яйце). Потім відділення № 3 стало забійним цехом. В ті часи тут був величезний автогараж, кормоцех (в даний час комбікорм завозять з Диканьки)
Олексій Петрович Яковенко прийшов на птахофабрику у 1971 році (директором птахофабрики був на той час Ірмєніч Микола Федосійович, заступником став Черняк Микола Іванович) З приходом Олексія Петровича птахофабрика набуває нових розмірів після реконструкції приміщень (дорощено стіни, збільшені приміщення, встановлені нові 4-ярусні клітки. Оновлено техніку і обладнання). Полтавська птахофабрика вийшла на виробництво 170 млн. яєць в рік. В 1991 році завезено нову німецьку породу курей - ломан-браун і стали співробітничати з спеціалістами Німеччини. До речі, фабрика як була, так і залишається великим споживачем енергії. Навіть в ті часи підприємство витрачало 25 млн. КВТ/ГОД., 4-5 млн. м3 природного газу, 450-500 тисяч тон води.
Підприємство мало стабільний фінансовий стан. Працівники регулярно отримували заробітну плату. Проводилась велика робота по покращенню життя робітників, забезпечення робітників квартирами. В 1973 році збудовано перший багатоповерховий будинок на 70 квартир і далі, рік у рік виріс цілий квартал, міського типу. Завдяки керівництву О.П. Яковенка у селі побудовано медамбулаторію, дитячий садок з басейном, реконструйовано середню школу, збільшено Будинок культури.
Протягом багатьох років вдосконалювалася техніка виробництва. За високі досягнення в соціально-культурній сфері господарство неодноразово відзначалося урядовими нагородами, двічі Орденом перехідного Червоного прапору, грамотами, дипломами Міністерства сільського господарства. Урядові нагороди отримали 30 працівників фабрики. Олексій Петрович Яковенко - заслужений працівник сільського господарства, кандидат економічних наук, а сьогодні - голова спостережної ради ЗАТ "Полтавська птахофабрика".
В усіх виробничих підрозділах обладнані побутові кімнати, медпункт, а в забійному цеху - кімната для психологічного розвантаження. В селі Стасі побудовано 436 впорядкованих квартир, дитячий комбінат "Пролісок" на 160 місць, торговий центр (на той час єдиний в районі), баня-сауна. Все це побудовано на кошти птахофабрики.
В 1970 році починає свою творчу діяльність хор "Горицвіт" і стає гордістю підприємства, неодноразовим переможцем Всесоюзного фестивалю "Сонячні кларнети", за що отримав звання Народного. У пошані на фабриці також спорт і фізкультура. Відома в усьому світі гірськолижна база, підготовки олімпійського резерву «Корчак» була створена завдяки A.A. Фалтинському.
О.П. Яковенко вміло підібрав головних спеціалістів, бригадирів, команду однодумців з високопрофесійних людей: Сергієнка B.C. (головного зоотехніка), Ільченка (головного інженера), Пономаренка (головного архітектора) та ін.
З 1994 року Полтавська птахофабрика стає акціонерним товариством. Тепер кожний працівник став співвласником підприємства. Люди стали отримувати дивіденди - за акції, які отримали робітники фабрики.
Спогади Каплонського О.П. - бувшого голови профспілкового комітету птахофабрики